Анжеліка Рудницька презентує новий трек «Війна»

Новини про Анжеліку Рудницьку: http://rudnytska.com
Автор: MooN
Додано: 11-10-18
[Версія для друку]

Пісня «Війна» народилася ще рік тому з реальної історії кохання українського військового та вчительки з прифронтової території, що надихнула поета, композитора, народного артиста України Анатолія Матвійчука. Концертна прем‘єра пісні у виконанні відомої української співачки і волонтерки Анжеліки Рудницької відбулася нещодавно у Національному палаці «Україна» на ювілейному вечорі автора.



- Це пісня зрозуміла, болюча і щаслива водночас, - ділиться враженнями співачка. - Подібні історії за час війни я чула багато разів. Бо війна - це не лише зброя, кров, страждання, втрати, водночас це час співчуття, жертовності, високого духу, любові. Наша історія - зі щасливими фіналом. І я дуже хочу, щоб таких фіналів буде якомога більше, щоб наші чоловіки поверталися додому, щоб народжувалися діти. Бо життя завжди перемагає смерть, а любов, я впевнена, переможе війну. Тому я (на свій страх і ризик потрапити у немилість до автора) змінила фінал пісні.
- Анатолій Матвійчук: «Я отримав задоволення від співпраці. Анжеліка не просто вивчила і проспівала пісню, вона пережила її по-своєму, додала свого бачення, зробила її світлішою, жіночною. Це ознака справжньої майстерності».
Нагадаємо, що це вже третя пісня Анжеліки про людські історії під час війни. Всі вони - проникливі, зворушливі, дуже жіночні і ніжні до беззахисності.

Першою була «Вірю» про жінку, яка чекає коханого з війни. Друга - «Люляй-Люляй, мій синочку» -драматична колискова, присвячена всім, хто віддав життя за Україну. Третій трек «Війна» - чуттєвий, наповнений переживаннями, надією і великою любов‘ю.

Приємного прослуховування! І разом до перемоги!



Слова і музика - Анатолій Матвійчук
Аранжувальник - Ярослав Істомін
Саундпродюсер- Ігор Добрянський
Бек-вокал - Оксана Гуменна
Запис і зведення - VG-Studio



ВІЙНА

Моя історія трохи банальна -
У чомусь дивна, в чомусь повчальна,
Любов - така неземна, нереальна,
Зв'язала якось гарячі серця.

Він був звичайний полтавський хлопчина,
Прості батьки, універ за плечима.
Вона ж дітей малювати учила
На тій землі, де війна без кінця.

Приспів:

Війна… В ріднім краю війна.
Стрілися він і вона
Так випадково.
Війна… В тому не їх вина.
Що у серцях весна -
Чари любові!

Вона жила у шахтарськім містечку,
На блокпості він служив недалечко,
У вільний час стрибнули у гречку
І не було щасливіших від них.

Вона без тями його цілувала,
А вечорами портрет малювала,
Портрет героя свого малювала
І розквітала у мріях своїх.

Приспів:

Та якось раз після бою нічного,
Вона весь вечір чекала на нього,
З тривожним серцем чекала на нього.
Чи він бува не пропав у бою?

А він без тями лежав у палатах -
Над ним схилилися люди в халатах.
Суворі люди у білих халатах
У його ріднім до болю краю.

Війна... війна...
Війна... війна...

Любов рятує, любов захищає.
Вона невдовзі його розшукає.
І посміхнеться вона й заридає
Бо їй дістався щасливий білет.

А через місяців сім - неодмінно,
Усе складеться у них як повинно -
Вона народить герою дитину,
І домалює початий портрет.

Приспів:

Війна… В ріднім краю - війна.
Стрілися він і вона
Не випадково.
Любов... В ріднім краю - любов.
Все переможе знов
Тільки любов!

Любов...
Любов...
Любов...

Новини про Анжеліку Рудницьку