Місто, в якому немає дверей

Новини про Анжеліку Рудницьку: http://rudnytska.com
Автор: mik
Додано: 25-11-08
[Версія для друку]

Початок унікальної творчості Анжеліки Рудницької знайти одночасно і дуже легко і дуже важко. Легко тому, що Анжеліка сама багато разів називала дату народження себе, як художника – червень 2004 року. Важко тому, що митець ніколи не народжується в один день, хоч би як йому самому хотілося б про це думати.



Історія початку творчості Рудницької містична, казкова і, ніби, створена для легенди: відома співачка, телевудуча – зірка мас-культури, виявляється прикутою хворобою до ліжка і вмить перетворюється у глибокого художника-генія, що поєднав архаїчні національні символи та сучасне мистецьке бачення, втіливши його в твори за допомогою унікальної для сучасного мистецтва художньої техніки.

Але я, чесно кажучи, не вірю у такі казкові перевтілення. Мас-культура не народжує елітних митців, а навпаки, з елітного мистецтва „омелуючи” на ньому, може виникнути якийсь мас-культурний вибух. Безумовно, Рудницька-митець існувала, розвивалася і росла задовго до того, як з нею сталась її дивна трагедія. Влітку 2004-го вона вмить з’явилась як зрілий і досконалий митець саме тому, що володіла всіма необхідними знаннями, досвідом, навичками і талантом. Вона, як журналіст-мистецтвознавець, розказала про десятки цікавих мистецьких подій. Вона, як етнограф-аматор, глибоко знала українське національне мистецтво. До того ж, вона з дитинства володіла технікою вишивки, якою, вочевидь, у її домі послуговувалась і мама, і бабуся.



Отже, хвороба, яка змінила життя Анжеліки, стала лише своєрідними дверима, через які до нас вийшов її талант, що дає підстави сподіватися на нові можливості української культури як у світовому контексті, так і в очах, власне, українців.

Період 2004-2007 років – це період дерев. Вона починає з циклу „Незриме коріння”, в якому є особливе дерево-птах, яке без коріння пливе в небі (ця робота стала символом одного з благодійних антиракових проектів); відкриває для України свої дивовижні „Сади чеснот” з деревами-писанками, в яких вперше в історії України поєдналися ідеї яйця-райця і дерева життя; і приходить до авангардних полотен із серії неодерев „Світ.Реконструкція”. Але і тут поруч з деревами ми зустрічаємо будинки. Особливо це характерно для циклу „Пролог” (робота „Місячне колесо” з цього циклу стала символом серії етнофестивалів).



Потім, в 2008 році новий приступ хвороби знов поклав Анжеліку в ліжко на тривалий час. Цей період став періодом будинків. Вона створила великий світ – „Прамісто”, де „хати” перетворюються у квіти, хрести, сакральні символи і дивовижні метафори. Вони такі різні... Але їх об’єднує те, що вони... без дверей. Анжеліка, як митець, що в момент створення серії не користувалася (через хворобу) дверима, а бачить світ лише з вікна, народила цілий світ-метафору з вікнами і без дверей. Коли з нею говориш про цей цикл, вона загадково усміхаючись, ніби цитуючи якесь послання, говорить; „Бог створив землю і небо, дерева і багато дахів, щоб з них виросли будинки”

Місце виставки – Національний заповідник „Софія Київська” – теж знайшли відображення в новій експозиції: зверніть увагу на триптих „Місто прозорих мурів”. Мені здається, в ньому передано відчуття Софії і Древнього Києва.



Своєрідною кульмінацією циклу „Прамісто” стала робота „Декаполіс”. Вона схожа і на біблійну Вавілонську вежу, і декоровану морську раковину, і на трипільське протомісто, і на рухливе колесо, і на фантастичні трикутні сходинки, вирізьблені з червоного каменя, і на календарі майя, і на кролевецький рушник і на зображення вихору, з якого зароджується Всесвіт. Кожен знайде свої паралелі, кожен знайде свою кульмінацію...

Виставка „Прамісто”, що підсумовує 2008 рік, – 25 персональна виставка в творчому житті Анжеліки Рудницької (експографія на звороті). Роботи художниці, що більшу частину року не виходила зі свого дому, об’їхали пів-України і пів-Європи. Вона представляє лише частину творчості, адже половина робіт А.Рудницької і досі мандрують Європою. Ми, прихильники творчості унікальної української художниці, дуже сподіваємося, що вже в наступному році в Києві вдасться зібрати для експонування усі роботи мисткині одночасно. А самій художниці бажаємо швидкого одужання і нових робіт.



Олександр Бригинець,
письменник,
голова постійної комісії Київради
з питань культури та туризму

Новини про Анжеліку Рудницьку