Пісня «Війна» народилася ще рік тому з реальної історії кохання українського військового та вчительки з прифронтової території, що надихнула поета, композитора, народного артиста України Анатолія Матвійчука. Концертна прем‘єра пісні у виконанні відомої української співачки і волонтерки Анжеліки Рудницької відбулася нещодавно у Національному палаці «Україна» на ювілейному вечорі автора.
- Це пісня зрозуміла, болюча і щаслива водночас, - ділиться враженнями співачка. - Подібні історії за час війни я чула багато разів. Бо війна - це не лише зброя, кров, страждання, втрати, водночас це час співчуття, жертовності, високого духу, любові. Наша історія - зі щасливими фіналом. І я дуже хочу, щоб таких фіналів буде якомога більше, щоб наші чоловіки поверталися додому, щоб народжувалися діти. Бо життя завжди перемагає смерть, а любов, я впевнена, переможе війну. Тому я (на свій страх і ризик потрапити у немилість до автора) змінила фінал пісні. - Анатолій Матвійчук: «Я отримав задоволення від співпраці. Анжеліка не просто вивчила і проспівала пісню, вона пережила її по-своєму, додала свого бачення, зробила її світлішою, жіночною. Це ознака справжньої майстерності». Нагадаємо, що це вже третя пісня Анжеліки про людські історії під час війни. Всі вони - проникливі, зворушливі, дуже жіночні і ніжні до беззахисності.
Першою була «Вірю» про жінку, яка чекає коханого з війни. Друга - «Люляй-Люляй, мій синочку» -драматична колискова, присвячена всім, хто віддав життя за Україну. Третій трек «Війна» - чуттєвий, наповнений переживаннями, надією і великою любов‘ю.
Приємного прослуховування! І разом до перемоги!
Слова і музика - Анатолій Матвійчук Аранжувальник - Ярослав Істомін Саундпродюсер- Ігор Добрянський Бек-вокал - Оксана Гуменна Запис і зведення - VG-Studio
ВІЙНА
Моя історія трохи банальна - У чомусь дивна, в чомусь повчальна, Любов - така неземна, нереальна, Зв'язала якось гарячі серця.
Він був звичайний полтавський хлопчина, Прості батьки, універ за плечима. Вона ж дітей малювати учила На тій землі, де війна без кінця.
Приспів:
Війна… В ріднім краю війна. Стрілися він і вона Так випадково. Війна… В тому не їх вина. Що у серцях весна - Чари любові!
Вона жила у шахтарськім містечку, На блокпості він служив недалечко, У вільний час стрибнули у гречку І не було щасливіших від них.
Вона без тями його цілувала, А вечорами портрет малювала, Портрет героя свого малювала І розквітала у мріях своїх.
Приспів:
Та якось раз після бою нічного, Вона весь вечір чекала на нього, З тривожним серцем чекала на нього. Чи він бува не пропав у бою?
А він без тями лежав у палатах - Над ним схилилися люди в халатах. Суворі люди у білих халатах У його ріднім до болю краю.
Війна... війна... Війна... війна...
Любов рятує, любов захищає. Вона невдовзі його розшукає. І посміхнеться вона й заридає Бо їй дістався щасливий білет.
А через місяців сім - неодмінно, Усе складеться у них як повинно - Вона народить герою дитину, І домалює початий портрет.
Приспів:
Війна… В ріднім краю - війна. Стрілися він і вона Не випадково. Любов... В ріднім краю - любов. Все переможе знов Тільки любов!
Версія для друку
Завантажити
