Форум | Анжеліка Рудницька
25 Червня 2017, 15:03:55 *
Ласкаво просимо, Гість. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся.

Увійти
Новини:
 
   Початок   Допомога Пошук Увійти Реєстрація  
Сторінок: [1] 2 3 ... 10
 1 
 : 28 Травня 2014, 14:20:58 
Автор artem - Остання відповідь від artem
Люди, в кого які збірки є, пишіть!
Дійсно, час йде невпинно, а ми так до кінця і не знаємо, які збірки були ще і що на них записано (

 2 
 : 18 Грудня 2013, 13:30:35 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Свято Андрія у наймоднішому місті світу: про дим, гімн, вареники і нашу свободу

13 грудня 2013 року. Вечір. Свято Андрія. На майдані спокійно. Тут завжди спокійно, ніби ангели, обійнявши крилами київське середмістя, охороняють цю територію свободи і людської гідності.  Тут спокійніше, ніж дома біля монітора чи перед телевізором, де так багато говорять брехливого і незрозумілого. Тут багато людей. Дуже багато. Як на великому урочистому святі. Може, одягнуті люди не зовсім святково, бо зима - усі утеплюються, як хто може.

Мешканців і гостей майдану можна легко впізнати. Не за жовто-блакитними стрічками, які, безумовно, стали трендом сезону осінь-зима-2013, за запахом. Ми усі прогіркли димом, але це гірко-солодкий дим, що в'ївся у наш одяг, волосся, шкіру. Та ми не хвилюємося - він вивітриться разом зі злом, яке так міцно тримається за свою примарну владу.

Але зараз не про зло. Хай спить собі у своєму Межимордорі. Запах диму тягнеться і в довколишні кафешки. Там - аншлаг, вони теж частина революційного простору. Люди, пропахлі димом, знімають із себе куртки, светри, п'ють каву-чай, гріються і говорять про політику, майдан, про добро і зло, часто обмінюючись репліками між різними столиками. Ми замовляємо вареники, бо ж сьогодні Андрія. Вони не такі смачні, як мамині, але ж традиції їсти цього дня вареники, порушувати не годиться.

Тут - на майдані - за традицією щогодини співають гімн України. Навіть у дальньому куточку майдану, де я опинилася під час виконання гімну, чоловіки встали, "відірвалися" від бочки, яку використовують для обігріву, зняли шапки і мовчки стояли. Випадкові перехожі, звернувши увагу, що всі завмерли, і собі зупиняються й дивляться у бік сцени. Тут гімн - це не просто символ держави. Це символ нашої свободи від усього, що заважає жити. Це спогад про ті вкрай короткі відрізки часу, які зупиняли "Беркут" під час нічної атаки 11 грудня. Зараз, як ніколи за часів Незалежності, його текст проймає серце кожного українця. Бо навіть коли спокійно, усі знають, що небезпека може виникнути у будь-який час.

Гімн об'єднує людей по усьому периметру майдану і поза ним. Гімн завжди звучить велично, дисциплінує і дає силу. Він злітає до неба, як знак нашої віри у майбутнє, яке не маємо права упустити заради дітей, які не сплять, чекаючи батьків із майдану; заради  івано-франківських пенсіонерів Дмитра і Мирослави Калини, які віддали 10 тисяч гривень, "щоб щасливою стала країна"; заради колективу дитячого реабілітаційного центру "Слоненятко", який зарплату за два місяці перерахував на потреби майдану; заради "мертвих, живий і ненароджених". Про це ніхто не говорить, але усі відчувають. Останній акорд гімну супроводжується словами зі сцени: "Слава Україні!". "Героям слава!" - відгукується багатоголосий майдан. Такий хор не снився жодному шоу!

За мить майдан, як мурашник, починає жити своїм буденним життям. Артисти співають, політики повідомляють новини, жінки розносять канапки і чай, чоловіки носять дрова, виносять великі пакети зі сміттям, хтось прибирає, хтось гріє руки біля бочки, хтось стоїть в охороні, хтось читає лекції у народному університеті майдану. У "трубі" (підземний перехід під майданом Незалежності) веселиться молодь під народний спів. В Україні на Андрія завжди проводили вечорниці.

Найінтимніше місце майдану - капличка, яку поставили на місці побиття студентів. Це звичайний намет із великим написом КАПЛИЦЯ. Зараз тут немає служби. Всередині, незважаючи на зовнішній рух і звуки, тремтлива тиша, серед якої коливаються маленькі вогники свічок, благально зазираючи в очі Ісусу Христу, Марії і Оранті. Люди тихо моляться, жінка стоїть на колінах, чоловік ставить свічку і поволі виходять, бо за "дверима" інші люди. Все, як у справжній церкві, хоча брезентові стінки коливаються від сухого покашлювання мешканців майдану і музики, яка лунає зі сцени.

Під сценою зустрічаю священика, який благословляє мене, помазує миром, розповідає про родину і вітає зі святом Андрія. Сьогодні я не виступаю. Я наповнююсь силою, добротою і вірою майдану і йду спати, бо завтра - нові зустрічі, нові тривоги, нові думки, ідеї і все те ж бажання - бачити "щасливих людей у щасливій країні", за яку мільйони сьогодні готові віддати усі свої сили. Я пробираюся поміж великими, хитромудрими барикадами - оборонними валами майдану. Ось де контемпорарі арт! Жодному скульптурному салону і не снилися такі арт-об'єкти. Поруч із "валами" стоять зосереджені і чемні чоловіки: "Обережно! Тут слизько", - підтримують мене під лікоть. Я дякую їм. Дякую Богу за це фантастичне свято і прошу у нього теплої і тихої ночі для тих, хто залишився на майдані.

 3 
 : 14 Грудня 2013, 05:20:26 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Чому кожен, хто дивився зустріч президентів, відчував, що буде "зачистка" майдану, а ви - ні?
Звернення до президентів України

Шановні панове президенти!

Янукович, якого жодна інтелектуально притомна людина не може більше поважати і називати президентом, двічі за ці 20 виснажливих днів і ночей спілкувався публічно з людьми. Перший раз із журналістами, які опускали очі і ставили лояльні запитання, бо вони хоч і відомі люди, але залежні. Вдруге він розмовляв із вами - тими, кого незалежна Україна обирала своїми лідерами.

Невже вам теж було страшно поставити прямі запитання людині, яка вперше за 22-річну історію нової країни пролила невинну кров мирних демонстрантів? Невже не можна було поза "вилизаними" зйомками переконати, пояснити Януковичу, що найкращий вихід для нього - піти добровільно у відставку, або зробити ХОЧА Б ЯКІСТЬ кроки назустріч людям? Якщо ні - то чому ви не повідомили про це нам? Чому ви не підтримали мітингувальників цієї чорної ночі? Це ж була б ваша перепустка у нову Україну, про яку ми мріємо усі 22 роки, і яку ви так і не змогли допомогти нам побудувати. Чому кожен, хто дивився цей ефір, відчував, що буде "зачистка" майдану, а ви - ні? Чому ви, такі досвідчені й мудрі, не використали свої можливості, щоб захитити демократію, громадянське суспільство і людей?..

Сподіваюся, ви після цього безглуздого круглого столу спали цю ніч спокійно. Із почуттям виконаного обов'язку і чистою совістю. Сподіваюся, ваші діти, внуки були у безпеці, а вам було тепло і затишно у ваших домівках, ваші телевізори і комп'ютери були вимкнені. І у своїх президентських снах ви не бачили очі народу, який вночі били, штовхали і принижували на барикадах ваші найманці. Дякуємо, що до обіду ніхто і ніщо не порушив ваш тихий зимовий день. І ви досі дипломатично витримуєте театральну паузу. Ми не чекаємо від вас милості й захисту. Але ми все пам'ятаємо.

 4 
 : 04 Грудня 2013, 14:52:33 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
я - маленька людина. що я можу зараз вдіяти? постояти поруч з іншими на майдані - стою. поспівчувати усім, хто розчаровується, - можу. зрозуміти того, хто боїться порушити наказ, хто боїться бути білою вороною поміж інших, хто свій страх вирощує у собі замість того, щоб долати його, - розумію. присоромити скептиків, які лежачи на дивані, закликають інших боротися, битися, кидатися на озборєних беркутівців - намагаюся. сказати, що злом зло не перемогти - буду казати! підтримати тих, у кому дух сильніший за тіло - хочу! молитися за моїх знайомих хлопців і чоловіків, які живуть на майдані, за побитих і затриманих, за усх, кому не байдужа доля країни - буду. кожен з нас - маленька людина. але РАЗОМ МИ - СИЛА!!!

 5 
 : 04 Грудня 2013, 14:52:01 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
я - не політик, а митець. живу за відчуттями. коли мої ідеї і відбрації співпадають із розумінням світу інших людей - ми стаємо однодумцями і творимо різні дива...
 під час останніх президентських виборів мої відчуття мені підказували, що виграє (попри все) Янукович. але він не добуде до кінця свого терміну президентом. чому це станеться і як - я не могла сказати. тоді коментарі під моїм постом були скептичними... але зараз я мене є шанс нагадати вам про ті відчуття і дуже попросити: НЕ ПІДВЕДІТЬ!!!
 нам не потрібен президент, який не чує народ. ЦЕЙ президент нам не потрібен. і досить розтирати соплі на майдану і фб і кричати, що євромайдан має бути без політики. ми і є ПОЛІТИКАМИ!!! і тепер кожен з нас відповідає за свою бездіяльність так само, як і ті, хто офіційно визнаний політиком.

 6 
 : 04 Грудня 2013, 14:40:11 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Поділюся з вами кількома сьогоднішніми думками.
1) я не розчарована, що ВР не проголосувала за відставку КМ. ми ще раз пересвідчилися, що більшості депутатів плювати на нас. вони турбуються лише про те, як вислужитися перед Самим. з ними не треба домовлятися ні нам, ні опозиції. це ВОНИ ПОВИННІ З НАМИ ДОМОВЛЯТИСЯ!
 2) наш китайський турист поїхав за новими крокодиловими капцями у Китай - там вони значно дешевші, аніж у нашій корумпованій країні. шкода, ніхто йому не пояснив, що у тюрмі вони не знадобляться. він втікає! він дозволяє собі тікати з країни у такий час!!! ВІН НАС БОЇТЬСЯ.
 3) ми не розчарувалися. боротьба зі злом ніколи не буває легкою. про це написано у наших казках, де зашифровані сакральні знання! фольклор - велика сила. його треба знати. у фіналі - ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ ДОБРО. МИ МУСИМО БУТИ ДОБРОМ.
 4) завдяки фб, вк, приватним листам і розмовам ми пересвідчуємося, що Схід і Південь теж готові до непокори. їм важче. значно важче. вони живуть в іншому інформаційному просторі. але є багато свідчень, що МИ РАЗОМ. А РАЗОМ МИ - СИЛА!
 5) усе більше організацій приєднуються до руху опору диктатурі. чаєм і кавою готові обігріти всіх і кожного. НЕЗНАЙОМІ ЛЮДИ СТАЮТЬ ДРУЗЯМИ.
 6) росіяни, зазомбовані своїм комплексом величі, зараз захоплюються нами. і хочуть доторкнутися до духу свободи, як би пафосно це не звучало. це важливо, бо ми СУСІДИ І ЦЬОГО НЕ ЗМІНИТИ. але ставлення до нас їм доведеться міняти.
 7) ми чітко знаємо, що стоїмо на холоді не через непідписання євроугод (це був лише перший крок), а через те, що не хочемо жити у тоталітарній державі, якою керує кривавий президент. КРИВАВИЙ І ЖАДІБНИМ ДИКТАТОРАМ НЕ МІСЦЕ У НАШІЙ КРАЇНІ. ми - країна хоч вкрай терплячих, але вільнолюбивих людей.
 завтра я виступатиму на майдані. так ми з хлопцями вирішили. ЗАПРОШУЮ УСІХ!
 9) шлях здолає той, хто йде.
 10) план є! плани є! у кожного з нас і ми їх мусимо втілити у життя, бо іншої країни, батьківщини, іншого життя у нас немає!
 будьмо мудрими! хай Бог береже нас і Україну.

 7 
 : 15 Жовтня 2013, 23:12:21 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
я вже розповідала, що ненавиджу компліменти) щоправда, довелося уточнити, що слово "ненавиджу" надто емоційне для такої примітичної речі, як комплімент... швидше не люблю. але чому я їх не люблю? бо ніхто не навчив нас говорити їх тонко, яскраво, коректно, доречно, влучно... усі тоді мене переконували, що якщо хтось говорить щось від душі - це вже прекрасно!!! але тоді варто згадати, що й послати можуть "від душі"))) та повернемося до компліментів. у розряд безглуздих будь-яка публічна персона можна занести "похвалу": " у житті ви значно симпатичніша (-ший), аніж на екрані"! похвалили? ніби так... у відповідь я зазвичай кажу щось на кшталт "дякую" і все... та якось я запитала жінку (вона здалася мені розумною, гарною і з почуттям гумору): "ви мене щойно похвалили чи покритикували?" вона спочатку знітилася і після короткої паузи усміхнулася: "й справді нісенітниця, але я вперше вас бачу і ТАК зблизька ви мені більше подобаєтеся"... ми разом посміялися і розійшлися...
ще один стандартний нікчемний "комплімент": "ти так схудла!" от мені цікаво, звідки людина, котра ніколи не бачила мене в очі (не по телевізору, що оптично збільшує людину, особливо на плоских екранах), не підходила близько і т.д. може знати схудла я чи набрала вагу?.. і що це взагалі за "комплімент" - рівняння на модельні стандарти?.. так мене жодні стандарти (крім тих, які я собі сама визначила) не цікавлять!..
серед найпоширеніших стандартів: "ти гарно виглядаєш!" він настільки нейтральний, що й годі якось реагувати - добре чи погано. та тут питання в іншому. "виглядати" в українській мові можна з вікна, з-за дверей чи будь-якого іншого предмета. та й вслів "мати вигляд", що вже більш точно відповідає зовнішності, - теж калька з російської... щоразу мені  хочеться пояснювати усім, хто виголошує простеньку  похвалу. та я розумію, що це буде якось не дуже комільфо... людина ж хотіла тебе похвалити, а ти її повчаєш. от і мучиться в мені вихована дівчинка і журналіст-викладач, хоча усі мої втілення однаково знають мову і однаково виховані.  
або хто з нас не чув: "ти сьогодні така гарна!" ніби вчора, позавчора і т.д. я була не гарною, не вмитою, не зачесаною, не охайною. а тут - о диво! - нарешті погарнішала! почуваєшся якось ніяково. бо не можеш зрозуміти логіки душевного пориву співрозмовника. та чемно відповідаєш: "дякую! і продовжуєш тихо не любити компліменти.
найнесподіванішим компліментом мене обдарувала незнайома жінка, скориставшись тим, що ми стояли в одному колі людей, вона голосно повідомила, що нічого спільного з Анжелікою Рудницькою у мені немає, окрім очей. вона радісно і гордо чекала від мене подяки, та я іронічно прокоментувала її слова. бо мені це здалося натяком на пластичні операції і т.д., а в моєму випадку це брехня ще та! жінка образилася, бо це, виявляється, вона мене похвалила. на її авторитетну думку, я дуже погарнішала з тих пір, як... не знаю яких, бо я її вперше бачу))) звичайно все це дурниці. вони не варті ні моєї, ні вашої уваги. про це взагалі не треба було б ні писати, ні говорити, бо я не потребую ні компліментів, ні втішань...я достатньо доросла дівчинка, щоб оцінити свої вади і достоїнства без сторонньої допомоги... але написала, бо якщо ми не навчимося говорити одне одному коректні речі (хай навіть позитивні з нашої точки зору) - ми ніколи не виберемося із цієї депресивно-безкультурної ями, в якій борсається наше суспільство... і ніякі ВР, КМ, АП тут ні до чого. шануймося, панове!!! бо ми того варті.

п.с. якщо ви знаєте інтернет-урок із виголошення компліментів, або ж просто вмієте їх робити елегантно й доречно - поділіться зі світом своїми знаннями. вони нам конче потрібні!

 8 
 : 17 Серпня 2013, 00:29:15 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Усе в житті відбувається циклічно. ніби ти нічого не плануєш, не чекаєш, не форсуєш певних тем у певних напрямках, але раптом - оппп!!! Життя тобі підкидає давно забуті історії, теми, вектори, людей із минулого. Спочатку ти внутрішньо опираєшся, бо вважаєш це пройденим етапом, надто зрозумілим і, мабуть, не таким цікавим, як ще незвідане... АЛе іноді не варто пливти проти течії. можна лягти на спину, широко розставити руки, вхопитися поглядом за небо і насолоджуватися плином життя. Може, воно тебе хоче саме донести до іншого берега)
яким він буде цей знайомо-незнайомий берег?

 9 
 : 15 Серпня 2013, 22:27:04 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Сьогодні натрапила на діалог, подібний до якого ви чули і не раз.
 -Я вам завидую!
 -Завидовать не хорошо!
 -Так я ж белой завистью!!!
 -Ну белой можно...
 Але хіба заздрість може бути "білою"? Заздрість - не входить до переліку чеснот. Ні біла, ні сіра, ні чорна. Зазрість - це задрість. Це хробак, котрий проїдає твою свідомість і примушує думати щось неприємне, порівнювати себе з кимось, копіювати когось-щось, хотіти чогось недосяжного. Але це не мрія, не мета, не план. Це добровільно "продірявлена" свідомість-душа-серце для отого огидного білозаздрісного хробака, що залізши в тебе, вже не вилізе. Він паразитуватиме у тобі й породжуватиме нових білозаздрісних хробаків... А там, дивись, якийсь із них мутує і стане чорнозаздрісним... І не вмовляйте мене, що ви заздрите білою заздрістю, і вас це не руйнує. Ви просто ще не відчули сморід від того хробака... Мене не вчили заздрити. мене вчили РАДІТИ за інших. І я дякую татові-мамі-бабусі-дідусеві за можливість не білозаздрити, а радіти. Це дуже легко. Спробуйте!

 10 
 : 10 Серпня 2013, 08:39:21 
Автор АНЖЕЛІКА - Остання відповідь від АНЖЕЛІКА
Усе збираюся написати більш-менш повні враження від Грузії... І весь час відкладаю. Ніби хочеться, щоб з тексту і внутрішніх відчуттів зникли численні знаки оклику! Щоб емоції вистоялися, як хороше вино, якого я не п'ю, але вмію ним милуватися, як витвором мистецтва))) Грузією теж можна і треба милуватися. Природою, людьми, сміливими змінами і трепетним ставленням до традицій, храмами, кухнею, патріотизмом і бажанням ділитися свою любов'ю.
Це була не перша моя поїздка у Грузію. Я вже була там більше 10 років тому. Прекрасна природа, гостинні люди, бідність, руїни, біженці, що живуть поруч у готелі, пронизливо-вологий листопад, люди в убогому вбранні, котрі намагаються тебе нагодувати найсмачнішою їжею і заворожують фантастичним багатоголоссям. Такою залишилася у моїй пам'яті Грузія. Нового побачення з нею я чекала з нетерпінням.

Сторінок: [1] 2 3 ... 10

Powered by MySQL Powered by PHP Powered by SMF 1.1.9 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC Valid XHTML 1.0! Valid CSS!